ГОЛОВА ВС: ЧИМ ДОВШЕ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ СПРАВИ, ТИМ БІЛЬШЕ ШАНСІВ У БОРЖНИКА СХОВАТИ МАЙНО

Відповідно до міжнародних рейтингів Україна посідає 149-е місце у світі за ефективністю процедур щодо неплатоспроможності. Проте судді сподіваються, що новоприйнятий кодекс змінить ситуацію. Його власне й обговорювали під час наради в Касаційному господарському суді. Суд: арбітр чи керівник? Особливої актуальності дискусія набула з огляду на ухвалення напередодні парламентом Кодексу з процедур банкрутства. Новоприйнятий акт майже повністю змінює процедуру судового провадження та налічує безліч новел. Як зазначила голова Верховного Суду Валентина Данішевська, «новий закон має допомогти досягнути кращого балансу інтересів між суб’єктами банкрутства, а ВС у свою чергу — забезпечити єдність судової практики». КПБ цілковито змінює філософію процедури банкрутства. Ключова ідея полягає в досягненні максимальної швидкості та прозорості розгляду справи. На думку західних правників, саме це повинно забезпечити досягнення головної мети — справедливого розподілу коштів банкрута між кредиторами. Зокрема, у кулуарах розглядалися дві протилежні концепції щодо повноважень суду в процедурі банкрутства. Першу відстоювали правники та науковці, які наполягали на наданні максимальної дискреції суддям, адже це судова процедура і саме вони повинні впливати на всі процеси. Зовсім іншої точки зору дотримувалися представники банківської спільноти, які наполягали на переданні ключових повноважень комітету кредиторів, залишивши суду тільки нагляд за дотриманням сторонами процесу вимог законодавства. У результаті було досягнуто компромісу, згідно з яким із наявної процедури банкрутства було прибрано всі можливості до її затягування, а повноваження суду — дещо обмежені. Зокрема, з моменту набрання чинності КПБ касаційну скаргу можна подати лише стосовно перегляду ухвал, якими розпочинається провадження, перегляду постанов, якими вводиться ліквідаційна процедура, перегляду ухвал за наслідками розгляду вимог кредиторів і перегляду постанови, якою завершується провадження. Скорочуючи перелік підстав, щодо яких можливий касаційний перегляд, автори закону мали на меті зменшення можливостей для затягування процесу розглядом дріб’язкових питань і забезпечення належного контролю. Як зауважила В.Данішевська, суд повинен мати достатній інструментарій, аби забезпечити баланс прав і свобод учасників провадження, проте одним із головних завдань процедури є її швидкість. Тільки за умови дотримання строків можна досягти кращих результатів, принаймні так уважають у світі. Навіть якщо судді приймуть ідеальні рішення, основної мети, тобто розрахунків, ми не досягнемо. Оскільки чим довше судді розглядають справи, тим більше шансів у боржника сховати майно. Жодних зупинок З практикою затягування справ шляхом подання необґрунтованих оскаржень повинно бути покінчено. Такої думки дотримувались як представники банківської спільноти, так і науковці. ВС, зокрема, вважає, що в касаційну інстанцію не повинна передаватися вся справа, якщо, наприклад, предметом спору є вимоги одного кредитора. Як пояснила Голова ВС, банкрутство — це суто економічний процес, який лише супроводжується судом. Перегляд рішення в касаційній інстанції, якщо буде визначено іншу суму кредиторських вимог, фактично матиме один легальний наслідок — визначення суми, яку він отримає наприкінці. Якщо кошти взагалі залишаться для цієї черги. На думку Голови ВС, рішення не повинні впливати на побічні інтереси кредитора, зокрема, голосувати по-іншому або ж зосереджувати рішення в певному колі кредиторів. Справа повинна розвиватися саме так, як її запустили в першій інстанції. Перегляд розміру грошових вимог є єдиною легальною метою кредитора. Він не повинен намагатися досягти чогось іншого, крім отримання грошей. Легкий вхід до процедури, революційні зміни, продаж майна за найвищою ціною, швидкі процедури — усе це повинне докорінно змінити банкрутство. Ніхто у світі не розуміє,як можна зупинити провадження, як можна взагалі зупинити процес банкрутства. Зупинення провадження у справі стало настільки болючим питанням, що розробники проекту були змушені прописати однозначну заборону в тілі закону. Зупинити життєдіяльність боржника неможливо, коли судді зупиняють провадження, фактично втрачається контроль над економічними процесами. У процедурі банкрутства не змінюється нічого з огляду на діяльність підприємства, не змінюється його можливість випускати продукцію, розраховуватися з кредиторами й з постачальниками, сплачувати податки, видавати заробітну плату. Державні органи — не перепона Дискусійними виявилися питання щодо погоджень плану санації. Досліджуючи процедуру відновлення платоспроможності боржника в Україні, міжнародні експерти не раз висловлювали стурбованість щодо великої кількості погоджень плану санації та можливості блокування триваючого банкрутства таким чином. Дослухавшись до порад, автори КПБ наново переписали процедуру санації. Відтепер державні органи тільки запитують: згодні вони на запровадження такої процедури чи ні? Якщо ж протягом часу, наданого для ознайомлення з планом санації, відповіді не немає, розпочинається процедура ліквідації. Завдання суду — лише забезпечити, щоб державні органи знали, що пропонується такий план санації, та мали певний час відгукнутися на це. І все. Блокувати процедуру банкрутства державні органи не повинні, зазначила В.Данішевська. У ході підготовки законопроекту робоча група дослідила санацію підприємств, і наслідки були невтішні. Близько 70% проаналізованих справ закінчувалися нічим, а процес відновлення платоспроможності використовувався сторонами для досягнення певних компромісів і напівлегального виведення майна. Показовою в цьому плані є справа про санацію державного підприємства, яка триває з 2000-х років, у ній досі не погоджено ключових рішень. Такі зміни підвищують відповідальність суду, але вони насправді необхідні, вважають розробники кодексу. Приватна неплатоспроможність Найбільш очікуваною новелою КПБ є поява однієї з книг, пов’язаної з банкрутством фізичних осіб. Як зазначив один з розробників проекту кодексу Ігор Ніколаєв, поява цього розділу викликала бурхливу реакцію деяких представників нашого суспільства, зокрема тих, які брали кредити у валюті або погоджувалися на іпотеку. Одна з останніх змін, що відбувалася буквально під час голосування в сесійній залі, стосувалася становища таких боржників. Передбачалося, що з моменту вступу в дію КПБ буде припинено дію мораторію на звернення стягнення на іпотечне майно, яким забезпечені кредити у валюті. Продуктом політичного компромісу став момент вступу в дію кодексу, тому суспільство має мінімум 7 місяців, аби підготуватися до змін. Норми ж мораторію втратять чинність через рік після набуття чинності КБП. Цього не відбудеться завтра, і ніхто не піде забирати житло в громадян, наголосив Ігор Ніколаєв. Запровадження інституту банкрутства фізосіб є революційним для України, але нічого принципово нового не відбудеться, вважають судді господарської юрисдикції. Під час обговорення проекту кодексу в комітетах дискутувалося питання підсудності таких справ. Думки із цього приводу поділилися. Зокрема, науковці виступали за передання підсудності судам загальної юрисдикції, обґрунтовуючи свою думку наявністю в них достатнього досвіду розгляду справ громадян. Однак вирішили залишити підсудність справ про банкрутство фізосіб у віданні «господарників». Добросовісний боржник Упровадження інституту банкрутства фізосіб — це виклик не тільки для суддів, а й для суспільства в цілому, вважають розробники кодексу. Відповідно до його положень можливо списати лише ті борги, які нереально повернути. З одного боку, це звільняє банківську систему від необхідності вжиття додаткових заходів для обслуговування кредитів. Новий кодекс містить нетипові для вітчизняної правової традиції норми про моральність і добросовісність. Проте однієї неможливості розрахунку за зобов’язаннями недостатньо для визнання особи банкрутом. Вона повинна довести, що зробила все можливе для розрахунку, але з об’єктивних причин не має можливості, навіть розпродавши власне майно, погасити борги. Судді повинні бути готові не тільки до тиску з боку позичальників, а й до необхідності роз’яснення змісту закону та його ідеології, пояснила В.Данішевська. Інститут банкрутства впроваджується виключно для боржника, і саме на нього покладається тягар доведення своєї порядності. Дискусійними виявилися питання щодо контролю за боржниками. Наразі такі механізми відсутні, але це є неприродним, коли особа, визнана банкрутом, має можливість відпочивати за кордоном або ж купувати предмети розкоші. «Я не кажу про те, що суддя повинен стояти в аеропорту й дивитися, хто вилітає на Мальдіви. Однак система спостереження в рамках держави повинна бути. Ми маємо заохочувати людей, щоб до нас доходила така інформація. Можливо, хай за цим спостерігає банк: дійсно така людина потребує списання чи нехай працює та віддає», — наголосила Голова ВС. В умовах вільного ринку банкрутство — це привілей, можливість отримати ще один шанс. Відновлення платоспроможності за умови, що кредитори позбудуться своїх грошей, — конфіскація або ж грабіж. Тому В.Данішевська сподівається, що Кодекс з процедур банкрутства не лише встановить необхідний баланс між інтересами боржників і кредиторів, а й закладе передумови для розвитку економіки.