КОДЕКС З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА ТА МОЖЛИВІ ЮРИДИЧНІ ОБОРУДКИ ДЛЯ НЕПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ

За більш ніж 25 років вітчизняне законодавство про банкрутство зазнало низки істотних змін. Тепер маємо вже проект Кодексу з процедур банкрутства, який ставить собі за мету фінансово оздоровлювати та ліквідовувати боржників — юридичних осіб, а також відновлювати платоспроможність фізосіб. Чи так це насправді?

З чого починається банкрутство

Щоб не обтяжувати багатьма проблемними статтями чи главами, зупинімося поки що на наріжному камені проекту №8060 — відкриттю справи про банкрутство як юридичних, так і фізичних осіб. За родом своєї діяльності мені доводилося не лише застосовувати норми закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII, а й розплутувати чи розрубувати чорні схеми у справах про банкрутство.

Чорна схема — така юридична оборудка, за якою в рамках «правил» чи без таких борг кредитору не повертається. При цьому завдання законодавця, навпаки, полягає в тому, щоб проект нормативно-правового акта містив якомога менше таких можливостей.

У процедурі банкрутства чорні схеми завжди мають відправну точку. Нею є відкриття справи про банкрутство.

В основі відкриття процедури лежить заборгованість перед кредитором (кредиторами). Вона повинна бути стійкою, тобто тривалою та безспірною, а її розмір мусить мати публічний характер.

Диспозиція ч.3 ст.10 закону №2343-XII в основному містить такі умови. Справа порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Безспірними є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Ці умови єдині як для кредиторів, так і для боржника. Тільки для боржника встановлені додаткові підстави у вигляді загрози неплатоспроможності та неоплатності. Вони наведені в ч.5 ст.11 закону №2343-XII. Тепер повернімося до загальних підстав відкриття справи про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст.11 закону №2343-XII як кредитор, так і боржник зобов’язані додати до відповідної заяви:

• докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше ніж 300 м.з.п.;

• рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

• відповідну постанову державного або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Якщо ж кредитор або боржник не нададуть зазначених документів, то суд зобов’язаний повернути заяву (ч.1 ст.15 закону №2343-XII).

Боржник починає і виграє

Що ж пропонує та сама ч.3 ст.10 проекту КПБ? За заявою кредитора справа про банкрутство відкривається господарським судом за наявності безспірності вимог. Такими є грошові вимоги кредиторів, підтверджені боржником, або судовим рішенням, що набрало законної сили, або постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому в ст.11 проекту взагалі не передбачено прикладання до заяви документів, що підтверджують безспірність грошових вимог.

Що стосується загальних умов відкриття справи за ініціативою боржника, то проект їх узагалі не містить. Він лише повторює редакцію ч.5 ст.11 чинного закону, де передбачені тільки додаткові підстави для цього. Так, боржник ініціює справу про банкрутство у випадках загрози неплатоспроможності або неоплатності. Іншими словами — за власною ініціативою, керуючись заборгованістю, що відображена в балансі.

Якщо зберегти запропоновану проектом редакцію норм, то отримаємо ситуацію, коли будь-який кредитор або боржник може з легкістю ініціювати процедуру банкрутства. В основі лежатиме не стійка неплатоспроможність, а дії, спрямовані на неповернення кредитів, несплату податків, непогашення боргів.

Наскільки юридично чи економічно обґрунтована доцільність такого спрощеного або легковажного підходу до входження до процедури банкрутства?

Вимоги під чесне слово

Усім відомо, що процедура банкрутства виникає в результаті тупикової ситуації, котра мала місце у виконавчому провадженні за наявності значної кількості кредиторів та недостатності активів для погашення боргів. Банкрутство — це продовження виконавчого провадження, воно є наслідком незадоволення вимог кредиторів у примусовому порядку.

Відповідні принципи були напрацьовані ще в Стародавньому Римі. Їх ігнорування матиме наслідком зловживання в економіці, порушення конституційних прав і свобод громадян, суб’єктів господарювання та держави.

Натомість проект пропонує безмежну свободу або повну довіру до відкриття справи про банкрутство з боку боржника. Тепер останній сам визначатиме, чи є він фінансово хворим. І суд має цьому вірити!

З відкриттям справи про банкрутство за ініціативою кредитора дещо складніше. Кредитор може не обтяжувати себе судовим рішенням, постановою про відкриття виконавчого провадження та чекати цілих 3 місяці несплати боргу. Тепер буде достатньо чесного слова боржника. Саме визнання останнім вимог кредитора є доказом безспірності боргу.

Тоді виникає резонне запитання: а навіщо «паритись» у наказному чи позовному провадженні, якщо можна відразу ініціювати процедуру банкрутства? Інакше кажучи, навіщо нам ці закуски, перші, другі страви, якщо можна негайно перейти до десерту.

І ось тут відчиняються потайні двері. І там, усередині, — чорні схеми, що дозволяють «віджимати» заводи, не повертати кредитів, не сплачувати податків, не віддавати боргів.

Ні кредиту, ні застави

Уявімо, що керівник боржника «Н.» після отримання кредиту в банку під заставу заводу звертається до адвокатської контори «К.». Прохання просте й зрозуміле: як і кредит не повернути, і завод не втратити? Юристи радять подати заяву до суду про відкриття справи про банкрутство. Потім, використовуючи ст.19 проекту КПБ, у рамках цієї справи потрібно буде визнати недійсним як сам кредитний договір, так і договір застави. Якщо це вдасться, застави не буде, а банк перетвориться на поточного кредитора з виплатою боргу в четверту чергу.

Для того щоб керувати процедурою банкрутства через комітет кредиторів, клієнт разом із правниками штучно збільшують вартість адвокатських послуг. Потім адвокатська контора з огляду на ст.25 проекту як конкурсний кредитор очолить комітет кредиторів, а банк, як поточний кредитор, уже не зможе впливати на перебіг подальшої процедури.

Далі — справа техніки. Боржник визнається банкрутом, його майно виставляється на торги, умови продажу якого в силу ст.55 проекту погоджуються з комітетом кредиторів, який контролює адвокатська контора.

Аукціон, звісно, відбувається в порядку ст.62 проекту, тобто на пониження ціни, і через підставних осіб керівник боржника за копійки придбаває свій завод (про те, як ділки примудрялися реалізовувати майно за заниженими цінами за чинною редакцією закону №2343-XII, автор розповідав у ЗМІ. — Прим. ред.). Як наслідок, боржник не повертає кредиту та зберігає в цілісності свій завод.

«Віджимання» заводу

Якомусь бізнесмену Z впав у око завод, що належить конкуренту. І тепер Z не спить та думку гадає, як прибрати до рук чуже. І ось уранці він іде до адвокатської контори «К.» та висловлює своє прохання. На здивування, проблема розв’язується дуже просто!

Для початку потрібно скупити борги заводу, які він визнає. Це, як правило, борги за електроенергію, воду, зв’язок, тепло. Важливо, щоб на претензію про їх оплату була письмова згода заводу. Потім потрібно витримати час, коли високе керівництво та юридична служба не працюватимуть. Це — різдвяні канікули, травневі свята, літня відпустка в серпні…

Саме в цей період потрібно подати до канцелярії суду заяву про відкриття справи про банкрутство.

З огляду на чч.1, 2 ст.12 проекту така заява розглядається протягом 5 днів із дня надходження, а підготовче засідання, на якому порушується справа про банкрутство, проводиться не пізніше ніж через 14 днів з дня її прийняття.

Іншими словами, підготовче засідання може бути проведене, з урахуванням обігу пошти, не раніше як через 8 днів із дня подання заяви. Головне в цій ситуації швидко, щоб у боржника не було можливості виплатити «зібраний» або «здобутий» борг, порушити справу. Ось чому в цей період не повинна активно працювати юридична служба, а керівництво — перебувати у відпустці.

Далі починається найцікавіше. Без зволікань подається заява в порядку ст.17 проекту про відсторонення керівника боржника. І після її задоволення функції керівника передаються розпорядникові майна. І тут уже знову відбувається придбання боргів згідно з інформацією бухгалтерської звітності з подальшою їх «накачкою».

Визнані борги отримують зелене світло, тобто визнаються арбітражним керуючим, а перед тими, хто відмовляється продати борг, запалюється червоне. Після формування пасиву з визнаного боргу в попередньому засіданні буде легко сформувати представницький орган кредиторів.

Що стосується кредиторів зі спірними вимогами, то вони продовжують відстоювати свої права в апеляційному та касаційному порядку. Ну а караван продовжує йти своїм курсом, оскільки в силу ч.5 ст.8 проекту КПБ оскарження не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Якщо ж будь-якому щасливому кредитору усміхнеться удача та його вимоги визнає вища інстанція, він нічого вже змінити не зможе. У ч.10 ст.25 проекту сказано, що проведення зборів кредиторів у зв’язку зі зміною реєстру вимог або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не може бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.

Інакше кажучи, якщо загальні збори вже прийняли рішення про визнання боржника банкрутом, то новий кредитор, навіть якщо має більше голосів, ніж усі інші, вже нічого змінити не зможе.

Після визнання боржника банкрутом відбувається продаж його майна на аукціоні за схемою, описаною раніше. Покупцем такого майна виступить підставна особа бізнесмена Z.

Загроза неплатоспроможності як підстава

Дещо інакше відбувається відкриття процедури банкрутства фізичних осіб. Для цієї категорії проект уже встановлює базовий розмір грошових вимог, диференційований залежно від підприємницької діяльності, та строк невиконання грошових зобов’язань. Що ж стосується безспірності самих вимог, то вони повинні підтверджуватися виключно судовим рішенням.

Аби порівняти умови відкриття справи про банкрутство фізичних та юридичних осіб, прочитаємо ч.1 ст.127 проекту: «Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника — фізичної особи сукупно становлять не менше 100, а до боржника фізичної особи — підприємця — не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим кодексом».

Стосовно несуб’єкта підприємницької діяльності ще якось можна пояснити різницю у відкритті процедури банкрутства, але для фізичних осіб, які ведуть господарську діяльність, цього зробити не вдасться. Адже юрособи, котрі йдуть на банкрутство, не обмежені ні розміром грошових вимог, ні необхідністю підтверджувати безспірність вимог тільки судовим рішенням.

Однак ця обставина стосується відкриття процедури банкрутства за ініціативою кредитора. Що ж стосується ініціативи боржника, то тут ситуація не менш цікава.

На перший погляд, диспозиція ч.1 ст.127 проекту говорить, що умови відкриття єдині як для кредитора, так і для боржника. З тією особливістю, яка може обумовлюватись у спеціальних нормах кодексу. І вже в ст.128 проекту, яка передбачає вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, ми не виявляємо обов’язку для боржника надавати докази безспірності вимог кредитора та їх розмір (див. пп.6 ч.3 ст.128).

Не кажу вже про додаткові підстави для відкриття справи про банкрутство за ініціативою боржника, регламентовані чч.6, 7 ст.127 проекту. Їх немає сенсу перелічувати, але вони прописані таким чином, що дають можливість боржнику ініціювати справу про банкрутство незалежно від розміру грошових вимог, їх безспірності чи строку невиконання. Достатньо скористатися пп.6 ч.6 ст.127 проекту, згідно з ним «існують інші обставини, які можуть свідчити про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності)».

Отже, маємо ще одну чорну схему…

Хочу смартфон!

Студент Л. дуже хоче смартфон. Він придбаває його за допомогою споживчого кредиту. Коли настав черговий строк платежу, звернувся до адвокатської контори «К.», аби якось уникнути повернення коштів.

На здивування студента, проблема вирішується дуже просто. Адвокат рекомендує додатково придбати в кредит електротехніку та продати її за півціни друзям. Отримані кошти підуть у подальшому на оплату роботи арбітражного керуючого та адвоката. Потім подається заява про відкриття провадження у справі про банкрутство за спрощеним порядком, тобто за ст.125 проекту, з призначенням арбітражного керуючого всього на 2 місяці.

Після збігу вказаного строку закриється справа про банкрутство, а борги в силу ст.150 проекту вважатимуться погашеними.

Є, звісно, винятки із цього правила, передбачені в ст.151 проекту. Проте, оскільки будуть оплачені витрати арбітражного керуючого та преміальні, останній не буде ініціювати перед судом процедуру відмови від звільнення від боргів.

Що ж стосується другого ймовірного ініціатора — кредитора, то довести, що студент штучно створив борг, буде проблематично. Річ у тім, що кредитор сам продавав майно на таких умовах.

Через деякий час до адвокатської контори «К.» прийшли нові друзі студента Л., а може, й увесь університет... А через півроку її клієнтом уже став приватний підприємець Г., той самий продавець смартфонів. На його біду, вся продукція, реалізована студентам, придбана за рахунок банківського кредиту під заставу цих матеріальних цінностей.

І тут уже адвокат застосував першу чорну схему, з урахуванням особливостей, передбачених кн.2 проекту КПБ, тобто щодо фізичних осіб. Як наслідок, банк не зможе стягнути з підприємця кредит.

Браво адвокатській конторі «К.» та респект розробникам проекту!

Поради розробникам

Споживче банкрутство фізичних осіб — це свого роду благодійність держави. Дозволити її собі може лише економічно розвинена країна. Україна, на жаль, сьогодні такої можливості не має.

Тому не зрозуміле прагнення допустити до процедури банкрутства громадян, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю. Сьогодні це єдина категорія осіб, які справно повертають кредити.

Якщо автори дуже хотіли допомогти громадянам не повертати кредитів, то тоді рекомендуємо більше не нести грошей в банк. Адже завдяки таким новелам останній може збанкрутувати в будь-який момент.

Й остання порада розробникам КПБ. Якщо вам усе ж таки вдасться домогтися його прийняття в цілому (нагадаємо, що проект №8060 уже схвалений у першому читанні), то не рекомендуємо після цього залишати країну більше ніж на тиждень. Чорна схема тим і страшна, що це двосічна зброя. І, не виключено, що в період перебування за кордоном ви ризикуєте залишитися з тим майном та грошима, що взяли із собою у відпустку.