ВС: У РАЗІ НАЯВНОСТІ КОНКУРЕНЦІЇ ПРАВО ВИБОРУ КАНДИДАТУРИ ЛІКВІДАТОРА НАЛЕЖИТЬ СУДУ

Право вибору кандидатури, у разі наявності конкуренції кандидатур ліквідаторів, належить виключно суду із застосуванням судового розсуду. До такого висновку дійшов Верховний суд, повідомляє інформаційний портал Банкрутство & Ліквідація. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Положеннями ч. 2 ст. 17 цього Закону передбачено, що рішення про погодження кандидатури керуючого санацією (ліквідатора) приймає комітет кредиторів. У разі конкуренції кандидатур на призначення ліквідатора банкрута, запропонованих комітетом кредиторів, законодавством не передбачено вимоги погодження господарським судом із комітетом кредиторів конкретної кандидатури ліквідатора. Такий висновок про застосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у вказаній редакції) викладений у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 24/5005/14436/2011. Системний аналіз зазначених норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) з урахуванням позиції Верховного Суду України (викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 24/5005/14436/2011) дає підстави дійти до висновку, що комітет кредиторів наділений правом запропонувати суду кандидатуру ліквідатора, а право вибору кандидатури, у разі наявності конкуренції кандидатур ліквідаторів, належить виключно суду із застосуванням судового розсуду. Судовий розсуд – це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, визначеними в ГПК України, Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інших нормативно-правових актах, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.