Всі в банкрутство!

Підприємства-боржники часто використовують процедуру банкрутства як “рятівний човен” від напливу кредиторів з вимогами погасити заборгованість перед ними.

Статус банкрута дає змогу розблокувати арештовані рахунки, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів (тобто припинити нараховувати штрафи і пеню та застосовувати індекс інфляції та трьох процентів річних) та зупинити виконавчі провадження, зокрема, продаж арештованого майна боржника.

Такі заходи дадуть боржнику змогу ще довго вести підприємницьку діяльність, на тривалий час звільнять його від необхідності виплати боргів та принаймні зупинять неминучний процес збільшення розміру заборгованості.

Щоб запобігти фіктивним банкрутствам, у чинному законодавстві існує ряд обмежень та вимог, які мають бути дотримані для порушення справи про банкрутство.

Для цього кредитор має довести безспірність своїх вимог, а саме: надати рішення суду про стягнення заборгованості з боржника та докази примусового виконання цього рішення у виконавчому провадженні протягом не менш як трьох місяців.

Чинний Закон про банкрутство також встановлює мінімальну суму заборгованості, за наявності якої може бути порушена справа про банкрутство: 300 мінімальних розмірів заробітної плати (на сьогодні це 1 116 900 гривень).

Новий Кодекс України з процедур банкрутства, який Верховна Рада прийняла за основу в березні, надзвичайно полегшує боржнику шлях до банкрутства та дає можливість скористатися всіма його перевагами.

Статті 10 та 11 проекту Кодексу передбачають, що для відкриття справи про банкрутство кредитор більше не повинен надавати докази примусового виконання рішення суду протягом трьох місяців — достатньо лише факту набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Крім цього, проект Кодексу взагалі не містить вимоги до суми заборгованості боржника (юридичної особи) перед кредитором, яка є в чинному Законі про банкрутство.

Якщо Кодекс буде прийнято в існуючому вигляді, то провадження у справі про банкрутство зможе бути відкрито при наявності у кредитора права вимоги на бодай 1 гривню.

Але найцікавішим нововведенням є інше положення Кодексу. Буквальне тлумачення статті 10 цього акту дає зрозуміти, що сам факт визнання заборгованості боржником уже свідчить, що ця заборгованість є безспірною, і тому провадження у справі про банкрутство має бути відкритим.

Вочевидь, боржнику буде нескладно визнати будь-які (часом штучні) вимоги лояльного кредитора в обмін на бажаний мораторій.

Легкість запуску процедури банкрутства стане загрозою для кредиторів, зокрема, банків, які вже вжили чимало заходів та витратили ресурси для задоволення своїх вимог — відкрили виконавчі провадження, розпочали процес реалізації арештованого майна та процедури позасудового звернення стягнення на заставне майно.

За ідеальних умов процедура банкрутства спрямована перш за все на відновлення платоспроможності боржника та подальше виконання зобов’язань перед кредиторами в якомога більшому розмірі. Але в Україні бізнес усвідомлює, що ця процедура забезпечує переважно знецінення боргу та фактичне погашення лише мізерної частини заборгованості.

Розробники проекту заявляють, що новий Кодекс має забезпечити захищеність прав усіх кредиторів, удосконалити процедуру продажу майна та унеможливити безпідставне звільнення від боргів.

Але якщо ці наміри розробників зазнають невдачі, то процедура банкрутства стане ще більш легким і доступним, ніж сьогодні, способом для боржників уникнути виконання своїх зобов’язань перед кредиторами.